Abstract:
У статті представлено теоретичний аналіз наукових розвідок, що розкривають психофізіоло-
гічну природу й соціально-психологічний зміст психомоторного розвитку дитини першого й друго-
го років життя. Розглянуто теорію організації рухів М.О. Бернштейна, яка посідає чільне місце серед
різних фізіологічних класифікацій рухів, і теорію фундаментальних рухів, розроблену Ruella Frank і
Frances La Barre. Остання розроблена психологами-психотерапевтами й набуває широкого визнання
в середовищі практиків.
У роботі розкрито зміст фундаментальних рухів, які опановує дитина першого року життя:
розслаблення, відштовхування, досягання, хапання, притягування та відпускання. Опис фундамен-
тальних рухів і послідовність їх формування співвіднесено з уявленням про ієрархічну систему й
субординацію психофізіологічних рівнів побудови рухів на двох субкортикальних рівнях (рубро-
спинальний і таламо-палідарний рівень) і трьох кортикальних рівнях (пірамідно-стріальний, тьмя-
но-премоторний, власне кортикальний рівень).
З’ясовано, що руброспинальний рівень координації рухів забезпечує фундаментальний рух
розслаблення, таламо-палідарний рівень координації рухів – відштовхування, таламо-палідарний і
пірамідно-стріальний рівень координації забезпечують формування фундаментальних рухів хапан-
ня, притягування та відпускання.
У результаті теоретичного аналізу виявлено ряд загальних ідей: поетапне формування в он-
тогенезі рухів, що складають ієрархічну систему й забезпечують психічну активність дитини ран-
нього віку; вплив дорослого на мотивацію до руху й особливості формування базових рухів дити-
ни раннього віку; вдосконалення системи рухів протягом всього життя; формування автоматизмів і
можливість усвідомлення рухів. Практичне значення проведеної роботи полягає в тому, що матеріал
може бути використаний під час підготовки фахівців психологів, фізичних терапевтів, корекційних
педагогів до роботи з дітьми раннього віку та їх родинами, зокрема в ранньому втручанні.
