Abstract:
Стаття презентує сучасний теоретичний огляд проблеми часової перспективи особистості як
елементу загального особистісного ресурсу подолання стресу життєвої ситуації. Зазначено, що часова перспектива для індивіда має універсальне значення, оскільки типовим є не тільки відображення теперішнього та збереження минулого, але й активне оволодіння перспективою майбутнього, поведінка людини має цілеспрямований характер та виступає на початку у свідомості суб’єкта як уявлення про очікувані результати, майбутні зміни навколишнього оточення чи результати власних дій. Всі ці образи майбутнього ґрунтуються на минулому досвіді та носять ймовірнісний характер. Розкрито сутність поняття «життєва ситуація», її характеристики та особливості зв’язку особистісних ресурсів у подоланні стресу життєвих ситуацій, зокрема можливе обумовлення розгортання часової перспективи у процесі адаптації та регуляції поведінки особистості.
