Авторитарна структура армії у антиавторитарних суспільствах. Розвиток та синтез військової думки і лібертарних ідей

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено особливості формування та функціонування військових структур в антиавторитарних суспільствах на прикладі махновського руху в Україні, анархістських колективів Іспанської революції 1936–1939 рр. та курдської автономії Рожава. Проаналізовано процес еволюції повстанських і добровольчих формувань від стихійних збройних загонів до складних військово-політичних організмів із розвиненими системами управління, дисципліни та забезпечення. Особливу увагу приділено проблемі поєднання лібертарних принципів самоврядування, добровільності та колективного ухвалення рішень із вимогами військової ефективності, централізованого командування та дисципліни в умовах війни. Встановлено, що антиавторитарні рухи не відкидали військову організацію як таку, а створювали власні форми координації та управління, які дозволяли зберігати бойову спроможність без повного відтворення державних моделей влади. У роботі визначено спільні та відмінні риси військового будівництва у махновському русі, іспанському анархо-синдикалістському русі та курдському демократичному конфедералізмі. Зроблено висновок про існування окремої традиції антиавторитарної військової думки, яка поєднує принципи свободи, самоорганізації та колективної відповідальності з практичними потребами ведення збройної боротьби.