Abstract:
Підтверджено, що гастрономічний дискурс є
багатовимірним комунікативним явищем, яке поєднує лінгвістичні,
когнітивні, соціокультурні та психологічні аспекти. Проаналізовано
гастрономічний дискурс у художніх англомовних фільмах: американських
(“Julie & Julia”, “Eat Pray Love”, “The Hundred-Foot Journey”, “Chef”) та
британських (“Toast”, “The Trip”, “We Live In Time”). Встановлено функції
гастрономічного дискурсу, зокрема його роль у формуванні сюжету, розкритті
характерів персонажів та передачі емоційно-психологічних відтінків;
визначено жанрову специфіку дискурсу в межах художнього кіно; досліджено
мовні та лексико-стилістичні засоби (назви страв, кулінарні терміни,
метафори, емоційно-експресивні слова) і кінематографічні прийоми (камерні
плани, монтаж, кольорова палітра, театралізація кулінарних сцен), що
підсилюють естетичне, символічне та культурне значення їжі на екрані.
Виявлено відмінності: американський дискурс акцентує індивідуальне
самовираження, емоційне та духовне зростання, міжкультурний діалог;
британський – соціальні ролі, родинні та культурні традиції, психологічну
глибину та міжособистісні взаємодії. Спільною рисою обох традицій є те, що
гастрономія у кіно слугує засобом вираження особистісного, соціального та
культурного досвіду та формує багатовимірне сприйняття персонажів і
сюжету.
