Література досвіду: важливість біографічного досвіду автора у літературі

Abstract

Дослідження виявило, що в сучасній англомовній прозі біографічний досвід автора функціонує як структуротворчий принцип, визначаючи жанрово-поетичну організацію та наративні стратегії тексту. Встановлено три ключові етапи еволюції концепції «досвіду»: традиційний біографізм ХІХ століття, постструктуралістська критика («смерть автора» Р. Барта та «функція-автора» М. Фуко) та сучасне «повернення автора» як дискурсивної функції. Виявлено принципові відмінності між автобіографією, мемуарами-свідоцтвом та автофікцією у способах репрезентації біографічного досвіду. Доведено, що травма функціонує як «літературний код», що детермінує специфічні наративні стратегії: фрагментарність, нелінійність, компульсивне повторення. Практичний аналіз творів М. Геддона, Т. Вестовер та О. Вуонґа виявив різні полюси літератури досвіду – від художнього моделювання когнітивної інакшості до автентичного мемуарного свідчення та автофікційної естетизації біографії, підтвердивши, що біографічний досвід автора функціонує як структуротворчий принцип сучасного художнього тексту.