Abstract:
Дослідження виявило, що в сучасній
англомовній прозі біографічний досвід автора функціонує як структуротворчий принцип,
визначаючи жанрово-поетичну організацію та наративні стратегії тексту. Встановлено три
ключові етапи еволюції концепції «досвіду»: традиційний біографізм ХІХ століття,
постструктуралістська критика («смерть автора» Р. Барта та «функція-автора» М. Фуко) та
сучасне «повернення автора» як дискурсивної функції. Виявлено принципові відмінності
між автобіографією, мемуарами-свідоцтвом та автофікцією у способах репрезентації
біографічного досвіду. Доведено, що травма функціонує як «літературний код», що
детермінує специфічні наративні стратегії: фрагментарність, нелінійність, компульсивне
повторення. Практичний аналіз творів М. Геддона, Т. Вестовер та О. Вуонґа виявив різні
полюси літератури досвіду – від художнього моделювання когнітивної інакшості до
автентичного мемуарного свідчення та автофікційної естетизації біографії, підтвердивши,
що біографічний досвід автора функціонує як структуротворчий принцип сучасного
художнього тексту.
