Abstract:
У статті аналізуються доктринальні аспекти визначення функцій та компетенцій прокурора і слідчого в умовах правничої демократії.
Обґрунтовуються необхідність закріплення в Конституції України та реалізації в галузевому законодавстві
засад діяльності прокуратури, доктринально важливих для реалізації стратегії розбудови правової держави.
Акцентується увага на необхідності реалізації таких принципів, як незалежність прокурора і слідчого, деполітизація, верховенство права, людяність, презумпція добропорядності людини, відшкодування шкоди, завданої
незаконними діями та рішеннями.
Пропонується законодавчо визначити, що Прокуратура, окрім закріплених в чинному законодавстві, виконує
такі основні функції, як нагляд за забезпеченням верховенства права в державі і суспільстві, нагляд за дотриманням прав і свобод людини в діяльності будь-яких органів влади і місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
Для мінімізації політичного впливу на Прокурату, пропонується закріпити законодавче правило, що Верховна Рада України призначає нового Генерального прокурора, не в перший рік своїх повноважень, а в останню
сесію своєї роботи, строком на 10 років.
Доцільно позбавити законодавчий орган права відправки Генерального прокурора у відставку з підстави
«недовіри». Примусове відправлення у відставку Генерального прокурора та керівників слідчих органів та має
бути допустимим лише в порядку імпічменту на підставі порушень законодавчо визначених вимог щодо бездоганної ділової репутації.
Визначено, що слідчий виконує єдину та важливу функцію – функцію об’єктивного розслідування. Вона не
може асоціюватись з притаманними тоталітарним режимам функціями кримінального переслідування, а слідчий
не повинен відноситись до сторони обвинувачення.
Реалізація ідей верховенства права у сфері правосуддя та принципу розподілу влади (законодавча, виконавча,
судова), потребує при дотриманні балансу приватних та публічних інтересів, забезпечити чітку юридичну визначеність функцій та удосконалення гарантій діяльності прокурора та слідчого..
