Короткий опис (реферат):
На підставі проведеного узагальнення основних аспектів, на які звертали увагу науковці при висвітленні принципів
адміністративного судочинства та принципів судового розгляду справ про адміністративні правопорушення, автором
характеризується їх прояв щодо принципів судового (галузевого, адміністративно-правового) правозастосування. Зокрема
детально аналізуються такі недоліки нормативного врегулювання процесуальних (судовий процес) принципів як: відсутність уніфікованого підходу до їх позначення (назви); відсутність нормативних визначень понять «принципи», «засади»
(судочинства, здійснення правосуддя, судового правозастосування тощо), що ускладнює процес правозастосування;
наявність значного розмаїття варіацій нормативного розміщення та закріплення змісту конкретних принципів в актах
адміністративного та адміністративно-процесуального права; наявність фактів закріплення серед переліку принципів
положень, які не є принципами по суті; наявності певної «конкуренції» між окремими принципами судочинства. Констатується, що більшість недоліків нормативного регулювання процесуальних принципів (судовий процес) існують вже багато
років і досі не усунені. У Кодексі адміністративного судочинства України, у спеціальному щодо судоустрою та статусу
суддів законодавстві одночасно використовуються і «засади», і «принципи», при цьому жодного нормативного визначення
цих понять не існує, так само як і відсутнє уніфіковане тлумачення цих понять у словниках. Різним є підхід законодавця до
нормативного закріплення принципів судочинства. У Кодексі адміністративного судочинства України перелік принципів
адміністративного судочинства розміщений в окремій статті, натомість поєднаний із завданнями відповідного судочинства з подальшим розкриттям перших в окремих статтях. У Кодексі України про адміністративні правопорушення маємо
закріплення окремих норм, які по суті є принципами, що розкидані по всьому тексту цього кодифікованого акта. Констатовано, що не всі засади та принципи, які одержали фіксацію у Кодексі адміністративного судочинства України та Кодексі
України про адміністративні правопорушення, відповідають статусу «принцип». Запропоновано дискусію щодо невідповідності цьому «статусу» таких нормативно закріплених принципів, як офіційне з’ясування всіх обставин у справі та відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Зазначається на наявність конкуренції окремих принципів, серед яких принципи змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи.
