Аннотации:
Статтю присвячено проблематиці обрання способів захисту при оскарженні нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві України. У статті висвітлюються особливості такого виду рішення суб’єкта владних повноважень, як нормативно-правовий акт, розглядаються їх властивості та характеристики, які дозволяють вести мову
про законність нормативно-правових актів. Також, автор звертає увагу на питання умов та підстав, які обумовлюють
визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, досліджуються ті питання, які має оцінити та встановити адміністративний суд обираючи способи захисту при оскарженні нормативно-правового акту. Встановлено,
що нормативність, загальнообов’язковість та регулювання суспільних відносин є важливими ознаками, які виділяють
нормативно-правові акти з поміж видів інших рішень і актів публічної адміністрації. Автором статті звертається
увага на те, що протиправним є нормативно-правовий акт, який суперечить Конституції України, закону, міжнародному
договору. Протиправність акту вказує на його незаконність, і як наслідок цього, відсутність підстав для його застосування і регулювання суспільних відносин, а також неможливість створення правових наслідків для суб’єктів, які його
застосовують. Обґрунтовується, що обираючи способи захисту шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, адміністративний суд зобов’язаний: по-перше, встановити, чи належить
оскаржуване рішення до нормативно-правового акту чи регуляторного; по-друге, перевірити його законність, а також
встановити відповідність правовим актам вищої юридичної сили. У статті зазначається, що визначаючи приналежність оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень до нормативно-правового акту адміністративний суд має
оцінити це рішення відповідно до ознак, притаманних нормативно-правовим актам та вимог законності.
