Abstract:
Статтю присвячено розробці поняття «принципи адміністративної політики України». Акцентується, що
наразі у межах наукової доктрини присутнє різнобічне тлумачення терміну «принцип», який при трактуванні у поєднанні смислової єдності з іншими категоріями репрезентує змістом суб’єктивний внесок кожного науковця.
Виявлено, що з етимологічної точки зору вкрай важко визначитися з ключовими ознаками терміну «принцип»,
що свідчить про його історичну та семантичну ширину у загальному сенсі. Проаналізовано думки вчених на предмет
його загальнотеоретичного значення. З’ясовано, що основою для формулювання таких визначень слугувало його розуміння у якості першооснови, керівного правила для здійснення певної дії, функціонування явища чи належного перебігу
певного процесу. Уточнено, що в залежності від контексту, він також може репрезентувати внутрішнє переконання,
конкретне моральне правило або основну ідею чи навіть правило (стандарт) поведінки.
Звернено увагу на зміст та сутність терміну «правові принципи». У цьому дискурсі акцентовано на необхідності розрізнення категорій «принципи» і «засади». Узагальнено, що правові принципи є складовою нормативних засад,
а тому мають трактуватися у відповідності до вузького визначення їхнього змісту. Визначено, що це загальний ідейний зміст формування режиму законності у певній сфері розвитку суспільних відносин, що виступає нормативним чи
моральним правилом поведінки або орієнтиром для забезпечення функціональності певної системи.
З аналізу доктринального розуміння терміну «принципи політики» зроблено висновок, що визначення категорії «принципи адміністративної політики України» має формуватись шляхом врахування базових фундаментальних
характеристик категорії «принцип» у загальному сенсі з поєднанням засадничого концепту необхідності функціонування адміністративної політики України як такої, що має власне цільове спрямування та низку завдань до реалізації
у публічній площині.
Визначено, що під принципами адміністративної політики України слід розуміти сукупність об’єднаних спільним змістом ідейно-концепційних правил, покладених в основу забезпечення взаєморозуміння, функціональної взаємодії
та співпраці між елементами системи реалізації державної влади.
