Abstract:
В статті розроблено економетричну модель, що на відміну від
наявних інструментів дозволяє нівелювати недоліки суб’єктивності та
односторонньої направленості існуючих економетричних моделей за рахунок
синтезу якісних та кількісних елементів, та надає можливість вироблення
інструментів, механізмів, підходів до підвищення мотивації бізнесу до реалізації
соціально відповідальних стратегій розвитку серед підприємств туристичної
галузі України. Проаналізовано яким чином підприємства туристичної галузі
України реалізують соціальні функції як екстернальний ефект від основної
діяльності. Зазначено, що підприємства туристичної галузі серед сфер, які мають
позитивний вплив на соціальну сферу реалізують лише невелику кількість опцій
з наявних. Доведено, що підприємства сприймають соціальну парадигму в
цілому та виконання своїх соціальних функцій зокрема не досить позитивно.
Деякі підприємства, реалізують свої соціальні функції усвідомлено формуючи
певну політику або заходи, однак більша частина не сприймає соціальну
парадигму як важливий інструмент для розвитку не тільки власного бізнесу, а й
покращення соціально-економічного стану національної економіки в цілому.
