Abstract:
У статті розглядається проблема відповідності існуючих макроекономічних моделей можливим змінам поведінки економічних суб’єктів, що можуть відобразитися на мікро- та макрофункціях, використаних у цих моделях. Проведено історичний екскурс формування «адаптивних» і «раціональних очікувань» у процесі макроекономічного регулювання. Виділено окремі інституціональні чинники, які впливають на його ефективність та передбачуваність результатів. Показано можливість прийняття правильних рішень, якщо очікування економічних суб’єктів спираються на минулий досвід, постійно перевіряються в процесі економічної діяльності, а суб’єктивні оцінки майбутнього стану ринків і цін збігаються з умовними математично розрахованими очікуваннями на основі доступної на даний час інформації. Раціональні очікування розглянуто як доповнення до макроекономічної теорії, що надає лише більшої точності макроекономічним прогнозам та обґрунтованих підстав для прийняття рішень економічними суб’єктами в процесі макроекономічного прогнозування та регулювання. Показано методологічну недосконалість неокласичної моделі в поясненні формування макроекономічної рівноваги та доведено необхідність прийняття інституціональної моделі «обмеженої раціональності». Можливість надання реалістичної оцінки прогнозованих результатів макроекономічного втручання у відтворювальний процес
пов’язано з наявністю в макроекономічній моделі функцій поведінки, які достатньо точно відображають реальну індивідуально-господарську поведінку суб’єктів економіки. Запропоновано використання більш реалістичних моделей людської поведінки для точної параметризації майбутніх економічних станів і цін у процесі макроекономічного регулювання. Поставлено питання про синтез нової теорії та інституціоналізму для подолання невизначеності результатів економічних дій.
