Аннотации:
У статті проаналізовано чинні норми законодавства щодо питань оскарження індивідуальних актів невизначеним колом осіб, зокрема відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України крізь призму законного інтересу. Розкрито специфіку індивідуальних актів у сфері містобудування. Проаналізовано основні причини, з яких ці акти особливо часто оскаржуються особами, які не є безпосередніми учасниками відповідних правовідносин.
Виокремлено можливі мотиви таких осіб з урахуванням тісного переплетення питань містобудування з іншими сферами. Наведено причини для подібного звернення, в тому числі з точки зору економічного підходу до права, у зв’язку з впливом містобудування як зовнішнього ефекту стосовно третіх осіб.
Охарактеризовано особливості підходу до оскарження індивідуальних актів у сфері містобудування у деяких країнах ЄС, зокрема Естонії, де законодавство де-факто дозволяє подавати позови actio popularis у сфері просторового планування. Також наведено приклади підходів, запроваджених в Австрії, Чехії, Словаччині та Франції. Зазначено про досвід України в цьому напрямку. Наголошено на тому, що за відсутності детального регулювання питань звернення до суду у сфері містобудування, значну роль відіграють висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у цих правовідносинах, зокрема в частині визначення наявності або відсутності у таких осіб законного інтересу на звернення до суду.
