Abstract:
У національному законодавстві термін «булінг» (цькування) з’явився лише наприкінці 2018 року, після введення адміністративної відповідальності за прояви насильства в освітньому процесі. Тому для національної юриспруденції булінг в Україні є явищем новим і малодослідженим.
Мета статті – дослідження кримінологічних та правових аспектів булінгу (цькування) в освітньому процесі (зокрема кваліфікуючих ознак і суб’єктного складу). Наукова новизна полягає у проведенні аналізу кваліфікуючих ознак і суб’єктного складу булінгу в освітньому процесі, а також визначенні і складенні кримінологічної характеристики цього правопорушення.
Висновки. Булінг (цькування) є негативним соціально-правовим явищем, що проявляється у скоєнні насильства, внаслідок чого завдається шкода психічному (а в ряді випадків і фізичному здоров’ю потерпілого чи/та матеріальна шкода), за що в Україні передбачена адміністративна відповідальність. Кваліфікуючими ознаками булінгу є: коло учасників (обмежене учасниками освітнього процесу); його вчинення групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення; вчинення малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.
Дослідження кримінологічних аспектів булінгу в освітньому процесі дозволило визначити його основні характеристики: детермінанти; особу та типи кривдників (агресорів); типи жертв булінгу; типу зв’язку, що існує між кривдником (агресором) та жертвою булінгу; мотивації кривдника (агресора) та мотиваторів; наслідки булінгу для кривдника, жертви, спостерігачів цього правопорушення і суспільства в цілому.
