Abstract:
У статті досліджено основні підходи щодо механізмів моніторингу способу життя публічних осіб, надано власне бачення прийнятного для України механізму такого моніторингу, визначено його місце в системі державного управління, розкрито його зміст і сутність. Зокрема, у статті обґрунтовано мету моніторингу способу життя, яка полягає у встановленні відповідності (або невідповідності) доходів та їхніх джерел витратам публічної особи та членів її сім’ї. Розглянуто такі механізми моніторингу, як кабінетне дослідження, польове дослідження та комбінована або змішана форма цих досліджень.
Науково обґрунтовано необхідність використання в Україні саме змішаної форми моніторингу способу життя публічних осіб, розкрито її зміст і послідовність застосування. Розглянуто експертні та наукові засади щодо визначення складників
(заходів) механізму моніторингу способу життя публічних осіб, узагальнено та запропоновано власний підхід щодо необхідності змін антикорупційного законодавства задля забезпечення ефективності й достовірності такого моніторингу. Наприклад, у дослідженні запропоновано внесення змін до антикорупційного законодавства з метою розширення кола суб’єктів моніторингу шляхом додавання близьких осіб публічної особи, а саме – батьків, братів, сестер і внуків, родичів одного із подружжя тощо. Рекомендовано внесення змін до законодавства з метою надання Національному агентству з питань запобігання корупції прямого доступу до банківської інформації суб’єкта моніторингу та членів його сім’ї. Також наголошено на
необхідності законодавчого обмеження готівкового обігу видатків суб’єкта моніторингу певним невеликим їхнім розміром.
Досліджено інші загальноорганізаційні механізми моніторингу способу життя публічної особи. Розглянуті у статті зміни антикорупційного законодавства будуть сприяти ефективному та достовірному моніторингу способу життя публічної
особи, а отже, й запобіганню корупційним правопорушенням.
