Застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у адміністративних справах про захист права на належне пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби

Abstract

У статті розглядається питання застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час вирішення національними судами України адміністративних спорів щодо захи- сту права на належне пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Автором обґрунтовується погляд на необхідність урахування вказаної норми та відповідної практики Європейського суду з прав людини під час оцінки адмі- ністративними судами строку і ступеню втручання державних органів у майнові права колишніх військовослужбовців, спричиненого неповнотою виплати пенсійного забезпечення. Наголошено на тому, що відповідні обставини повинні вра- ховуватися під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди у разі заявлення позивачами відповідних вимог. Автор доходить висновку, що порушення мирного володіння майном у типових адміністративних справах про захист права на належне пенсійне забезпечення колишніх військовослужбовців виникає значно раніше за набрання законної сили судовим рішенням на користь конкретної особи. Розглядаються стадії формування заборгованості з виплати пенсії особам, звільненим з військової служби, та трансформації видів захищених майнових інтересів таких осіб у кон- тексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Окрему увагу приділено складності відновлення майнових прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, внаслідок кумулятивного ефекту порушень права особи на належне пенсійне забезпечення та створення органами виконавчої влади штучних перешкод, що поглиблює ступінь втручання у мирне володіння особою своїм майном. Автором наводиться приклад типової послідовності відновлення в порядку адміністративного судочинства права на належне пенсійне забезпечення однієї з категорій колишніх вій- ськовослужбовців, на яких поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Обґрунтовується необхідність впровадження додаткових механізмів судового захисту майнових прав осіб, на чию користь ухвалено судові рішення щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років.