Короткий опис (реферат):
У статті розглядається питання застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод під час вирішення національними судами України адміністративних спорів щодо захи-
сту права на належне пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Автором обґрунтовується погляд на
необхідність урахування вказаної норми та відповідної практики Європейського суду з прав людини під час оцінки адмі-
ністративними судами строку і ступеню втручання державних органів у майнові права колишніх військовослужбовців,
спричиненого неповнотою виплати пенсійного забезпечення. Наголошено на тому, що відповідні обставини повинні вра-
ховуватися під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди у разі заявлення позивачами відповідних вимог.
Автор доходить висновку, що порушення мирного володіння майном у типових адміністративних справах про захист
права на належне пенсійне забезпечення колишніх військовослужбовців виникає значно раніше за набрання законної
сили судовим рішенням на користь конкретної особи. Розглядаються стадії формування заборгованості з виплати
пенсії особам, звільненим з військової служби, та трансформації видів захищених майнових інтересів таких осіб у кон-
тексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Окрему увагу приділено складності відновлення майнових прав,
гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, внаслідок кумулятивного ефекту порушень права особи
на належне пенсійне забезпечення та створення органами виконавчої влади штучних перешкод, що поглиблює ступінь
втручання у мирне володіння особою своїм майном. Автором наводиться приклад типової послідовності відновлення
в порядку адміністративного судочинства права на належне пенсійне забезпечення однієї з категорій колишніх вій-
ськовослужбовців, на яких поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової
служби, та деяких інших осіб». Обґрунтовується необхідність впровадження додаткових механізмів судового захисту
майнових прав осіб, на чию користь ухвалено судові рішення щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років.