Роль європейських інституцій в реалізації концепції перехідного правосуддя

Abstract

У статті акцентовано увагу на необхідності окреслення особливостей нормотворчості та правових форм роботи різних європейських інституцій на перехідних етапах розвитку постконфліктних держав. Тому метою дослідження обрано аналіз ролі ЄС у реалізації концепції перехідного правосуддя. Автор припускає, що роль ЄС в рамках перехідного правосуддя полягає у поєднанні двох основних складових: створення системи міжнародно-правових актів та практична реалізація правових форм роботи європейських інституцій в постконфліктних державах. З’ясовано, що участь європейських інституцій в перехідних процесах функціонально розширює стратегії перехідного правосуддя. Доведено, що на регіональному рівні присутній дисбаланс між практичною та нормативною складовими політики ЄС, тобто функціональні можливості європейських інституцій набагато ширші за реальні дії в рамках стратегій перехідного правосуддя. Автор звертає увагу на занадто високий рівень політизованості перехідних процесів, і вважає це недоліком, оскільки це заважає пошуку історичної правди та реалізації інших напрямків перехідного правосуддя. Встановлено, що гіперполітизація перехідних процесів відбувається внаслідок невизначеності на нормативному рівні ЄС чітких меж участі європейських інституцій у стратегіях перехідного правосуддя. Аргументовано, що право ЄС дозволяє ефективно вирішувати завдання перехідного правосуддя, адже має верховенство над національним завданням постконфліктних (поставторитарних) держав. Обгрунтовано, що ефективність міжнародно-правових актів ЄС підвищується за рахунок незалежності суб’єктів нормотворчості, які на наднаціональному рівні забезпечують формування системи загальновизнаних цінностей та створюють умови для виконання державами власних міжнародних зобов’язань.