Abstract:
У роботі досліджено особливості праць українських дисидентів другої
половини ХХ століття як історичного джерела. Проаналізовано зміст,
проблематику та джерельну цінність текстів, зокрема таких авторів, як В’ячеслав
Чорновіл, Левко Лук’яненко та Іван Дзюба. Визначено основні напрями їхньої
діяльності, ідейні засади та відображення суспільно-політичних процесів
радянської доби у їхніх працях. Окрему увагу приділено ролі дисидентської
публіцистики у формуванні національної свідомості та опозиційного руху.
Зроблено висновок про важливе значення праць дисидентів як достовірного та
інформативного джерела для вивчення історії України ХХ століття.
