Abstract:
У статті здійснено аналіз дискурсивних моделей репрезентації російсько-української війни
у політичному мовленні президентів США Д. Байдена та Д. Трампа. Дослідження виконано
в межах критичного дискурс-аналізу із залученням теоретичних положень Ессекської школи
(Е. Лакло, Ш. Муфф), що дозволяє розглядати політичний дискурс як інструмент конструювання соціальної реальності та боротьби за гегемонію значень. Метою роботи є виявлення
мовленнєвих стратегій і механізмів (де)легітимації, за допомогою яких формуються альтернативні моделі інтерпретації війни. У ході аналізу застосовано лексикоемантичний підхід,
аналіз агентності, а також дослідження стратегій легітимації та делегітимації.
Встановлено, що дискурс Д. Байдена характеризується чіткою ідеологічною маркованістю, прямою номінацією агресії та персоналізацією відповідальності, що сприяє формуванню морально структурованої моделі реальності, у якій війна постає як свідомий акт
порушення міжнародного порядку. Натомість риторика Д. Трампа демонструє тенденцію
до десемантизації конфлікту через використання метафоричного зниження та симетризації
сторін, що призводить до розмивання категорій відповідальності та легітимації політич-
ної пасивності. З’ясовано, що обидва дискурси реалізують протилежні гегемонічні проєкти:
один – через утвердження моральної визначеності та солідарності, інший – через раціоналізовану нейтралізацію конфлікту. Доведено, що мовленнєві стратегії у політичному дискурсі
відіграють ключову роль у формуванні інтерпретаційних рамок сучасних міжнародних процесів.
