Abstract:
У статті досліджується взаємозв’язок між мовою та простором із семіотичної точки
зору, де концепція мовного ландшафту використовується як інструмент для аналізу знаків, присутніх
у публічній сфері мультикультурного міста. Останнім часом багатомовність міста формується під впливом міграційних потоків та зростаючої мобільності людей, викликаної глобалізацією. На прикладі великих
європейських міст, таких міських середовищ, як польський Вроцлав, розглянуто процес їх трансформації у місця динамічної культурної взаємодії, де мовні ландшафти відображають зростаючу мовну складність. Запропоновано модель мовного ландшафту, що складається з чотирьох домінуючих компонентів:
польської, англійської, німецької та української мов. Ця модель відображає мови, які найчастіше використовуються та мають найбільше символічне навантаження в публічних вивісках, комерційних оголошеннях та громадській комунікації у сучасному Вроцлаві. Було показано, що ці складники різняться за видимістю та функцією, ілюструючи різні рівні мовної політики, вплив міграції та силу мови. Стверджується,
що необхідність вивчення мовних ландшафтів виникає, коли ці ландшафти стають неоднорідними, що
викликає питання про владу та ідентичність. Наприклад, у контексті російсько-української війни зміни
у публічному відображенні української мови підкреслюють динаміку мовних процесів та нерівність, характерну для багатомовні. У дослідженні особлива увага приділяється ролі рухомих знаків – текстів, що відображаються на громадському транспорті, такому як трамваї та автобуси, які слугують мобільними
елементами мовного ландшафту. Ці знаки, часто багатомовні, містять офіційні повідомлення, рекламу
і циркулюють у різних районах, розширюючи просторове охоплення та символічний вплив мов, у тому числі
української. Таким чином, зазначається можливість міських просторів формувати силу мови та пропонується розуміння того, як міста відображають політичні та культурні зміни через свої візуальні знаки.
