Abstract:
Стаття присвячена вивченню геобіографії Миколи Васильовича Гоголя в сучасних польських інтерпретаціях, зокрема у тревелозі Маріана Своженя «Опис країни Гог», крізь призму
антропологічного та геопоетичного підходів. Метою роботи є виявлення того, як життєвий шлях письменника перетворюється на просторову модель культурної пам’яті та як формується геопоетична інтерпретація Східної Європи через літературне картографування
його біографії. У центрі аналізу –концепція геобіографії, що розглядає життя як систему
просторово-часових координат, у яких кожен локус набуває символічного значення. Методологічною основою слугують ідеї Е. Рибіцької про просторовий поворот і літературу як
активну силу творення простору, а також концепція М. Чермінської щодо культурної тривалості біографії, яка виходить за межі життя і смерті. Важливим інструментом інтерпретації виступає теорія читацької реакції С. Фіша, що дозволяє розглядати смислотворення
як динамічний процес взаємодії тексту і читача. У результаті встановлено, що у творчості
Своженя біографія Гоголя постає як маршрут літературного туризму, де Київ, Миргород,
Диканька, Ніжин та інші локуси формують семіотичну карту культурної ідентичності. Простір у тексті функціонує як активний конструктор смислу, а не як нейтральне тло, що дозволяє розглядати його як форму літературного картографування. Виявлено, що геобіографія
Гоголя охоплює не лише життєві етапи, а й переджиттєвий (генеалогічний) та посмертний культурний вимір, де пам’ятники виступають знаковими об’єктами культурної пам’яті.
Така модель демонструє багатошарову геопоетичну інтерпретацію Східної Європи як простору перетину імперських, постколоніальних і локальних наративів. Отримані результати
засвідчують, що сучасна польська рецепція Гоголя формує його образ як “письменника між
просторами”, а літературний туризм і читацька реакція стають ключовими механізмами
переосмислення його творчості та культурної ідентичності.
