Короткий опис (реферат):
Стаття присвячена сучасним інтерпретаціям творчості Миколи Гоголя в польсько-українському культурному та інтелектуальному просторі, зокрема її переосмисленню крізь призму правового дискурсу у фейлетонах
М. Своженя. Актуальність дослідження зумовлена посиленням інтересу до проблеми культурної та національної ідентичності Гоголя в умовах сучасних політичних трансформацій, зокрема російсько-української війни, коли
постать письменника стає предметом ідеологічних і культурних дискусій у Польщі та Україні. Метою статті
є з’ясування того, як у циклі фейлетонів «Право Гоголя» М. Свожень актуалізує гоголівські смисли та яким
чином через правову метафорику моделює сучасний соціокультурний простір, а також визначення ролі Гоголя
як інтертекстуального коду в польсько-українському діалозі. Теоретичну основу дослідження становлять концепції літературної комунікації та рецепції тексту (О. Білецький, М. Ґловінський, Ю. Лотман, Р. Майєнова),
які акцентують на активній ролі читача та культурного контексту у формуванні смислу художнього твору.
У статті також враховано підхід до інтерпретації «Вибраних місць із листування з друзями» М. Гоголя як
дискурсивного тексту з нормативно-повчальною стратегією (Р. Лужний). У процесі аналізу доведено, що цикл
фейлетонів М. Своженя , стилізовано під кодекс, у якому літературний і юридичний дискурси взаємодіють як
способи моделювання соціальної реальності. Показано, що гоголівські сюжети функціонують як інтертекстуальні моделі, через які автор осмислює історичні та сучасні проблеми, зокрема механізми конфлікту, примирення
та суспільної комунікації. Особливу увагу приділено прагматичним стратегіям тексту − іронії, очудненню та
метанаративності, які формують специфічну комунікативну ситуацію взаємодії автора і читача. У висновках
зазначено, що рецепція Гоголя у Своженя виходить за межі літературної інтерпретації та набуває характеру
культурного моделювання, у якому право, історія та література постають як взаємопов’язані дискурси. Гоголь
у цьому контексті виступає не лише як класик, а як інструмент переосмислення українсько-польських культурних взаємин і простору спільної історичної пам’яті.
