Abstract:
У роботі здійснено ревізію концептуальних підходів до визначення сутності
контролю, який у сучасній парадигмі врядування трансформується з репресивної моделі на
сервісно-орієнтовану.
У першому розділі розкрито теоретико-методологічні засади контрольної діяльності,
визначено її роль у забезпеченні службової дисципліни та результативності державних
службовців. Встановлено, що контроль виступає гарантом дотримання «коридору
правомірності» та запобігає адміністративному свавіллю.
У другому розділі (аналітичному) проведено ґрунтовний аналіз сучасного стану
адміністративного контролю в Україні. Виявлено системні проблеми, зокрема: формалізм у
застосуванні KPI, недостатню інституційну незалежність підрозділів внутрішнього аудиту та
низьку ефективність механізмів зворотного зв’язку. Окрему увагу приділено
компаративному аналізу зарубіжного досвіду (США, Німеччини, Франції, Великої Британії
та Скандинавських країн), що дозволило ідентифікувати кращі практики для їх подальшої
імплементації в національне законодавство. Розроблено практичні рекомендації щодо
вдосконалення механізмів реалізації контролю. Обґрунтовано стратегічну роль цифровізації
(HRMIS, E-audit, Big Data) у забезпеченні «цифрової неупередженості» та прозорості
державної служби. Запропоновано модель автономізації внутрішнього контролю за зразком
США (інститут Генеральних інспекторів) та впровадження аудиту ефективності «Value for
Money».
