Abstract:
Мета дослідження полягає у виявленні психологічних особливостей
психоемоційного стану військовослужбовців, які проходять стаціонарне
лікування після поранень і соматичних захворювань, а також у аналізі
взаємозв’язків між цими особливостями, показниками емоційного стану та
адаптаційного потенціалу. Реалізація зазначеної мети дає змогу сформувати
цілісне уявлення про психоемоційне функціонування військових у період
лікування та окреслити психологічні чинники, пов’язані з процесами адаптації
і відновлення.
Об’єктом дослідження є психоемоційний стан військовослужбовців,
які проходять стаціонарне лікування після поранень і соматичних
захворювань, пов’язаних з участю в бойових діях. Ця категорія військових
характеризується складною структурою психоемоційного реагування,
зумовленою поєднанням фізичних травм, бойового стресу та тривалого
перебування в екстремальних умовах. Саме тому об’єкт дослідження має
важливе теоретичне й практичне значення для сучасної військової психології
та системи реабілітації.
Наукова новизна проведеного дослідження полягає у застосуванні
комплексного підходу до аналізу психоемоційного стану військовослужбовців
у період стаціонарного лікування після поранень і соматичних захворювань,
пов’язаних з участю в бойових діях.
У межах дослідження уточнено особливості структури психоемоційного
стану військовослужбовців шляхом одночасного аналізу показників
самопочуття, активності, настрою, тривожності, агресивності, індивідуальнотипологічних характеристик та стресостійкості. На основі емпіричних даних
виявлено характер і спрямованість взаємозв’язків між основними
психологічними змінними, що доповнює наявні уявлення про психоемоційне
функціонування військових у період лікування.
Отримані результати розширюють емпіричну базу досліджень у галузі
військової психології та психології травми, конкретизуючи особливості
психоемоційного реагування військовослужбовців в умовах лікування та
психологічної адаптації.
