Abstract:
У кваліфікаційній роботі досліджено вплив соціальної самотності на
ефективність фізичної реабілітації комбатантів через аналіз мотивації, якості
участі у реабілітаційному процесі та прогресу у відновленні. Проведено
теоретичний аналіз феномена соціальної самотності в контексті реабілітації.
Використано комплекс психодіагностичних методик: експрес-діагностика
рівня соціальної ізольованості (Д. Рассел, М. Фергюсон), методика
«Діагностика мотивації успіху та страху невдач» (А. Реан), опитувальник
«Самооцінка станів тривожності, фрустрації, агресивності та регідності»,
проективна методика "Дерево з Чоловічками" та інші стандартизовані
методики.
За результатами кореляційного аналізу виявлено значущий негативний
взаємозв'язок між рівнем соціальної самотності та мотивацією до реабілітації.
Встановлено, що високий рівень соціальної самотності асоціюється зі
зниженою самооцінкою, меншою мотивацією досягати успіху в реабілітації та
нижчою якістю соціальних стосунків.
Розроблено практичні рекомендації для зниження рівня самотності та
підвищення мотивації у реабілітаційному процесі, які можуть бути
використані психологами, реабілітологами та фізичними терапевтами у роботі
з особами, що проходять фізичну реабілітацію.
