Короткий опис (реферат):
Мета роботи – виявити закономірності формування соціокультурної та мистецтвознавчої діяльності в
контексті досліджень і репрезентацій матеріальної культурної спадщини М. П. Глущенка. Методологія
дослідження ґрунтується на культурно-історичному, аналітичному, синтетичному та порівняльному методах для
окреслення подібностей та виокремлення розбіжностей у процесах соціокультурної діяльності, пов’язаної з
постаттю, мистецьким доробком та особистим архівом М. П. Глущенка. Наукова новизна. На основі аналізу,
синтезу й порівняння основних виставкових і видавничих проєктів, публіцистичної діяльності, присвячених
120-річному ювілею Миколи Глущенка, окреслено пріоритетні вектори діяльності фахівців соціокультурної
сфери. За допомогою культурно-історичного методу виявлено залежність соціокультурної діяльності в процесі
репрезентації культурної спадщини М. П. Глущенка відповідно до суспільних потреб. Висновки. Протягом
30 років з відновлення незалежності України закріпилася традиція презентації соціокультурних проєктів до
ювілеїв митця, імовірно, запозичена з радянських часів. Тобто актуалізація культурної спадщини М. П. Глущенка
відбувається циклічно, кожні п’ять років. На сьогодні кількість відкритих, але досі не досліджених архівних
документів зростає щороку; і переважно їх долучають до наукового обігу без належної систематизації та
опрацювання. Традиційно виставкова діяльність, а саме експонування деяких окремих частин творчого доробку
М. П. Глущенка, відбувається на регіональному рівні. Основні наукові розвідки навколо спадщини
М. П. Глущенка були зроблені в суміжних наукових галузях: історії, культурології, архівній справі. Дослідницьку
діяльність вчені провадять недостатньо, відповідно культурна спадщина М. П. Глущенка досі залишається
маловивченою, хоч посідає виняткове місце в історії українського мистецтва XX століття та заслуговує на
особливу увагу й детальніше сучасне мистецтвознавче дослідження. Наразі найвагомішим внеском у вивчення
та репрезентацію культурної спадщини М. П. Глущенка в царині соціокультурного проєктування вважаємо
оприлюднення інформації з обмеженим доступом – архівних документів та мистецького доробку.
