Короткий опис (реферат):
Статтю присвячено аналізу важливих культурних феноменів сучасного глобалізованого суспільства на
прикладі дослідження китайського артефакту «внутрішньої алхімії» особистого та суспільного життя, яке
характеризує пошук ідей загальної модернізації від Повстання жовтих пов’язок (黃巾起義) до Повстання
іхетуанів (義和團運動). Згадані чинники, з одного боку, визначають винятковість культурних та політичних
процесів у китайському суспільстві, з іншого боку, є потужними маркерами надособових механізмів само-
регуляції та поступу усієї людської спільноти. Оскільки провідні даоські джерела подібних ідей Тай пін цзин
(Канон Величного Спокою) (太平清領書), були частково або повністю втрачені вже у античну добу, автори
звертаються до понятійного апарату неоконфуціанства, який доктринально відповів на виклики, артикульо-
вані даосизмом. Авторами розглянуто модерний відповідник традиційної даоської алхімії, концепт «Martial
arts», який стає вагомим ідентифікатором сучасної масової культури як східного, так і західного суспільства.
Термінологічний аналіз згаданого концепту у сучасному Китаї дозволив всебічно розглянути історичні осо-
бливості його становлення, від Ушу (武術) до Цігун (氣功) та засвідчити спадкоємність китайської духовної
культури, від Хун Сюцюаня (洪秀全) до Мао Цзедуна (毛澤東). Логіка наукового дослідження не залишила поза
увагою й змістоутворюючий компонент внутрішньої алхімії і традиційної китайської медицини енергію Ці (
氣), яка розкривається у звичному для натурфілософських поглядів виокремленні у суспільному житті Тіла
та Душі особистості як маніфестація «життєвої енергії» для «Тіла Сінь» (心) та «Душі Шень» (神). На при-
кладі лікування традиційними засобами показано, що названі концепти взаємозалежні та взаємодоповнюючі,
на відміну від європейських поглядів, які починаючи з піфагорійців дивились на «тіло як в’язницю душі». У кла-
сичній грекомовній літературі, а потім християнській апологетиці, яка сформувала європейську цивілізацію,
у сьогоднішньому вигляді подібний образ часто передавався грою слів, заснованому на фонетичній подібності
«soma» («тіло») и «sema» («могила»). Перспективною вважається подальша розвідка, яка на прикладі даось-
кої алхімії може показати процес доби Відродження як світовий культурний поступ до «реабілітації» тілес-
ної культури людини та модернізації суспільства.
