Abstract:
У статті проаналізовано сучасні виклики та особливості стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку агропідприємств України в умовах швидких глобальних трансформацій і повномасштабної військової агресії з боку Росії. Автори
наголошують, що впровадження інновацій є визначальним чинником конкурентоспроможності підприємств, зокрема в
аграрній сфері. Швидкий прогрес цифрових технологій, прискорене впровадження проривних рішень і динамічна трансформація ринкового середовища створюють нагальну потребу в адаптації сучасних технологій у сільськогосподарське
виробництво. Попри це, українські агропідприємства зіштовхуються з низкою системних бар’єрів, які стримують реалізацію їхнього інноваційного потенціалу. Серед основних проблем визначено обмежене фінансування, складнощі з доступом
до кредитів через високі відсоткові ставки та відсутність довготривалих програм підтримки, недостатню державну
підтримку інноваційних проєктів, значні виробничі та ринкові ризики, технічну відсталість окремих господарств, обмежений доступ до сучасного обладнання та цифрових рішень, нестачу кваліфікованих кадрів, а також слабку логістичну
та переробну інфраструктуру. Окремий акцент зроблено на наслідках повномасштабної війни, яка призвела до руйнування агропідприємств, замінування угідь, блокування експортної інфраструктури, кадрового дефіциту, зростання собіваротості ресурсів і падіння інвестиційної привабливості галузі. В умовах зростання загроз і конкуренції на міжнародному
ринку забезпечення стійкого інноваційного розвитку агросектору України потребує комплексних заходів з боку держави,
бізнесу та міжнародних партнерів. З цією метою авторами запропоновано вісім стратегічних напрямів: впровадження
фінансових стимулів (компенсація кредитних ставок, створення спеціального фонду підтримки агроінновацій), розширення державної підтримки (податкові пільги, підтримка стартапів і наукових розробок), модернізацію аграрної інфраструктури (елеватори, зрошення, переробка), реалізацію програм гуманітарного розмінування, розвиток кадрового потенціалу (освітні центри, підвищення кваліфікації), забезпечення доступу до інновацій (часткова компенсація витрат на
агродрони, цифрові системи та обладнання), залучення іноземних інвестицій (спрощення реєстраційних процедур, участь у міжнародних проєктах) та цифровізацію агропромислового комплексу. Очікується, що втілення запропонованих заходів дозволить не лише відновити виробничий потенціал агропідприємств України, а й створити умови для їх сталого
інноваційного розвитку. За прогнозами, сукупний економічний ефект від реалізації таких рішень може сягнути понад
130 млрд доларів США до 2050 року. Найбільший внесок прогнозується від цифровізації, залучення інвестицій, розвитку
інфраструктури та стимулювання інноваційної активності. Таким чином, у контексті війни та загострення міжнародної конкуренції активізація інвестиційно-інноваційного розвитку є стратегічним пріоритетом державної політики для
зміцнення продовольчої безпеки, розширення експортного потенціалу та інтеграції України в глобальну аграрну економіку.
