Abstract:
Дана дипломна робота присвячена дослідженню історіографічного
вивчення Української революції 1917-1921 років. У роботі здійснено
комплексний аналіз основних етапів розвитку історіографії даного періоду,
починаючи з історіографічних джерел лідерів національно-визвольних
змагань, еміграційної, пострадянської та сучасної української школи.
Особливу увагу приділено типологізації історіографічних підходів, зокрема
проблемам періодизації, археографічного вивчення, а також
персоналістичним дослідженням лідерів революції. У роботі розглянуто
внесок провідних істориків, таких як Валентин Кавунник, Ігор Гирич,
Станіслав Кульчицький, Олександр Реєнт та інші. Підкреслено зміни у
методологічному осмисленні подій революції в українській науці після 1991
року, звертається увага на ключові концепти, а також на актуалізацію
цифрових історичних джерел і порталів. Робота базується на аналізі
монографій, наукових статей, археографічних видань, публіцистичних праць,
що дозволяє сформулювати узагальнені висновки щодо тенденцій і
перспектив розвитку історіографії Української революції.
