Гуманітарне право в роки Першої світової війни 1914-1918 рр.

Abstract

Бакалаврська робота присвячена дослідженню комплексного аналізу розвитку та застосування міжнародного гуманітарного права під час Першої світової війни - одного з наймасштабніших і найтрагічніших конфліктів в історії людства. В умовах тотальної війни, коли були задіяні мільйони солдатів і постраждала велика кількість цивільного населення, питання дотримання міжнародно-правових норм, що регулюють ведення бойових дій та захист жертв війни, набуло особливої актуальності. У роботі розглядаються передумови формування міжнародного гуманітарного права наприкінці XIX - на початку XX ст., зокрема, прийняття Гаазьких конвенцій 1899 і 1907 рр. та Женевської конвенції 1864 р., які закріпили основні положення щодо поводження з пораненими, військовополоненими, заборони застосування окремих видів зброї, а також встановили обмеження на методи ведення війни. Дослідження висвітлює практичне застосування цих міжнародних норм під час Першої світової війни. Проаналізовано, наскільки воюючі сторони (Німеччина, Австро-Угорщина, Франція, Велика Британія, Російська імперія, США та інші) дотримувалися своїх гуманітарних зобов'язань. Проаналізовано діяльність міжнародних організацій, зокрема Міжнародного комітету Червоного Хреста, у сфері гуманітарного захисту жертв війни. Також висвітлюються проблеми правового статусу цивільного населення. Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід з використанням історико-правового аналізу, порівняльно-правового методу, а також вивчення джерельної бази: дипломатичних документів, міжнародних угод тощо. Результати дослідження дозволяють глибше зрозуміти взаємозв'язок між військовими конфліктами та розвитком правових механізмів захисту людини, а також висвітлити вплив Першої світової війни на подальший розвиток міжнародного гуманітарного права.