Abstract:
Бакалаврська робота присвячена дослідженню комплексного аналізу
розвитку та застосування міжнародного гуманітарного права під час Першої
світової війни - одного з наймасштабніших і найтрагічніших конфліктів в
історії людства.
В умовах тотальної війни, коли були задіяні мільйони солдатів і
постраждала велика кількість цивільного населення, питання дотримання
міжнародно-правових норм, що регулюють ведення бойових дій та захист
жертв війни, набуло особливої актуальності.
У роботі розглядаються передумови формування міжнародного
гуманітарного права наприкінці XIX - на початку XX ст., зокрема, прийняття
Гаазьких конвенцій 1899 і 1907 рр. та Женевської конвенції 1864 р., які
закріпили основні положення щодо поводження з пораненими,
військовополоненими, заборони застосування окремих видів зброї, а також
встановили обмеження на методи ведення війни.
Дослідження висвітлює практичне застосування цих міжнародних норм
під час Першої світової війни. Проаналізовано, наскільки воюючі сторони
(Німеччина, Австро-Угорщина, Франція, Велика Британія, Російська імперія,
США та інші) дотримувалися своїх гуманітарних зобов'язань.
Проаналізовано діяльність міжнародних організацій, зокрема Міжнародного
комітету Червоного Хреста, у сфері гуманітарного захисту жертв війни.
Також висвітлюються проблеми правового статусу цивільного населення.
Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід з
використанням історико-правового аналізу, порівняльно-правового методу, а
також вивчення джерельної бази: дипломатичних документів, міжнародних
угод тощо.
Результати дослідження дозволяють глибше зрозуміти взаємозв'язок
між військовими конфліктами та розвитком правових механізмів захисту
людини, а також висвітлити вплив Першої світової війни на подальший
розвиток міжнародного гуманітарного права.
