Abstract:
Сучасна система охорони здоров’я висуває високі вимоги до професійної
та емоційної стійкості медичних працівників. Робота в умовах підвищеного
фізичного та психоемоційного навантаження, відповідальність за життя і
здоров’я пацієнтів, необхідність приймати швидкі та складні рішення створюють
передумови для розвитку професійного вигоряння. Унаслідок цього медичні
працівники часто стикаються з хронічним стресом, зниженням мотивації,
втратою інтересу до роботи, емоційним виснаженням та деперсоналізацією, що
позначається на їхній самооцінці та рівні задоволеності життям.
Актуальність дослідження обумовлена зростаючою кількістю випадків
емоційного вигоряння серед медичних працівників, що негативно впливає як на
якість надання медичних послуг, так і на загальний стан здоров’я самих медиків.
В умовах інтенсивної професійної діяльності, особливо під час кризових
ситуацій у сфері охорони здоров’я, важливим є розуміння механізмів
формування професійного вигоряння та його наслідків для психологічного
благополуччя. У сучасних наукових дослідженнях недостатньо вивчено, які саме
компоненти вигоряння мають найбільший вплив на рівень життєвого
благополуччя медиків. Актуальність зумовила вибір теми дослідження:
«Залежність задоволеності життям і самооцінки у медиків з ризиком емоційного
вигоряння».
