Abstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей міжнародного договору у системі джерел права соціального
забезпечення. За змістом дослідження автори обгрунтовують, що міжнародні договори є системним правовим явищем у ієрархічній структурі джерел права соціального забезпечення.
Доведено, що ключова роль у системі джерел права соціального забезпечення належить міжнародним договорам
у сфері соціального захисту, оскільки вони своїм змістом визначають засади співробітництва та партнерства України
з іншими державами у соціальній сфері та сприяють розвитку міжнародно-правового регулювання у сфері соціального
забезпечення.
Встановлено, що міжнародні договори покликані розвивати та поглиблювати норми Конституції України
з питань соціального захисту та виступають міжнародно-правовим базисом розвитку внутрішнього законодавства
про соціальне забезпечення.
Автори досліджуючи місце міжнародного договору в системі джерел права соціального забезпечення підкреслюють на необхідності враховувати такі їх особливості: 1) укладаються виключно за умови, якщо не суперечать нормам Конституції України; 2) формулюють та закріплюють систему міжнародних соціальних стандартів,
які виступають своєрідними міжнародним соціально-правовим орієнтиром розвитку внутрішнього законодавства
про соціальне забезпечення; 3) підпорядковуються нормам Конституції України з питань соціального забезпечення;
4) мають вищий рівень легітимності порівняно з іншими актами національного законодавства (крім Конституції
України);
Грунтуючись на наведених у статті положеннях автори приходять до висновку, що міжнародний договір у праві
соціального забезпечення це специфічний акт, укладений у письмовій формі за участю двох або більше держав та/
або інших інститутів міжнародного права, що регулюється міжнародним правом та спрямований на регламентацію
відносин із соціального забезпечення.
