Вина у кримінальному та податковому законодавстві України: перспективи удосконалення формулювань

Abstract

У статті проаналізовано вину як ознаку суб’єктивної сторони складів кримінальних та податкових правопору- шень. Запропоновано удосконалення формулювань податкового правопорушення, вини платника податку, казусу (неви- нуватого заподіяння шкоди) та сформульовано пропозиції з удосконалення конкретних статей чинного кримінального та податкового законодавства України. Вина як ознака складу кримінального правопорушення – психічне ставлення суб’єкта кримінального правопору- шення до діяння та у визначених законом випадках – до діяння та до наслідків кримінального правопорушення. Недоліком формулювання ст. 23 КК України порівняно зі ст. 11 КК України автор вважає відсутість визначення невинуватого заподіяння шкоди (яке у науці кримінального права називають “казус”). Тому за зразком ст. 11 КК Укра- їни, у сатті запропоновано у ч. 2 ст. 23 КК України навести визначення і правове значення невинуватого заподіяння шкоди: “казус (невинувате заподіяння шкоди) – випадок, коли відсутня вина до діяння (у кримінальному правопорушенні з формальним складом) або і до діяння, і до наслідку (у кримінальному правопорушенні з матеріальним складом), або лише до наслідку (у кримінальному правопорушенні з матеріальним складом). Казус виключає кримінальну відповідаль- ність”. У статті доводиться, що вина є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складів усіх кримінальних правопо- рушень і усіх податкових правопорушень. У статті запропоновано внести зміни у п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України та сформулювати податкове правопорушення як “протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом)”. Вину в кримінальних правопорушеннях слід доводити завжди, а у податкових правопорушеннях – не завжди.