Abstract:
У статті досліджено питання щодо проблеми визначення поняття банкрутства: український і світовий досвід.
Наголошено на тому, що існуючі думки щодо поняття "банкрутство" різняться в залежності від контексту та точки зору, а також його впливу на систему економічних відносин та самі підприємці. За словами вітчизняних вчених, банкрутство підприємства зазвичай спричиняється глибокою системною кризою, яка виникає внаслідок зовнішніх та внутрішніх чинників, і відомою причиною є неплатоспроможність підприємства.
Як висновок, сказано про те, що український досвід свідчить про те, що законодавство про банкрутство спрямоване переважно на захист інтересів кредиторів, забезпечуючи швидку реалізацію майна боржника та задоволення
їх вимог. Проте низький рівень інвестиційної активності та загальна економічна нестабільність свідчать про недостатню ефективність цього підходу в контексті зміцнення економічної безпеки та благополуччя громадян.
Світовий досвід також відображає різноманітність підходів до визначення поняття банкрутства. Наприклад, у країнах з прокредиторським підходом наголошується на швидкій реалізації майна боржника, тоді як інші країни виступають за більш гнучкий підхід, спрямований на збереження підприємств та розв’язання кризових ситуацій.
Потрібно збалансувати інтереси всіх сторін – боржника, кредиторів, а також держави. Ефективна система банкрутства повинна сприяти як відновленню платоспроможності боржника, так і захисту прав кредиторів, що є ключовим фактором для стабільності економічних відносин та розвитку суспільства.
