Короткий опис (реферат):
Стаття спрямована на забезпечення розуміння ступеня участі громадян у публічному управлінні. Зокрема, здійснено огляд сучасних підходів до розвитку партисипації у глобальному вимірі у площині здійснення публічного управління; розглянуто сутність партисипації як громадської участі у здійсненні публічного управління; проаналізовано недоліки та переваги партисипації з позиції розвитку залучення громадян як партнерів публічного управління; узагальнено інструменти та форми партисипації за критерієм залученості громадськості. З’ясовано, що партисипація широко визнається ключовою стратегією для ефективного публічного управління для підвищення якості надання публічних послуг, реагування органів публічної влади на місцеві потреби. Актуальність розвитку партисипації в основному зумовлена проблемами, пов’язаними з типовими обмеженнями уряду в наданні необхідних послуг, забезпеченні підзвітності, неефективним використанням державних ресурсів і упередженим встановленням пріоритетів. Констатовано зростання потреби змінювати структури управління та інституцій з метою зробити управління більш ефективним і продуктивним. У статті враховано огляд міжнародних джерел, що дало можливість зробити рекомендації щодо ефективної реалізації партисипації у публічному управлінні. Обґрунтовано, що представницька демократія не може існувати у чистій формі – необхідна взаємодія між владою та громадянами. Доведено, що голосування як прояв волевиявлення і спосіб участі громадян в управлінні полегшує ухвалення політичних рішень завдяки дорадчим форумам та іншим консультативним механізмам. Узагальнено, що для ефективного управління потрібна гнучкість уряду, який враховує інтереси зацікавлених сторін, що є умовою для сталого розвитку. Саме управління та верховенство права є ключовими елементами ефективного публічного врядування, що спрямоване на захист прав людини та основних свобод, а партисипація це ефективний механізм партнерства між громадянами та владою.
