Аннотации:
У статті аналізуються проблемні аспекти діяльності національних товаровиробників в умовах воєнного часу, наведено низку недоліків у впровадженні заходів державного регулювання. Зокрема, авторами зазначено логістичні проблеми у сферах аграрного виробництва та харчової промисловості, що негативно позначаються на стані продовольчої безпеки держави, вимушена релакація виробництва, що потребує ресурсної бази для поновлення та розвитку. Наголошено, що з початком повномасштабних військових дій ці проблеми поглибилися та вимагають негайного вирішення через розробку та реалізацію системних і дієвих заходів, що сприяють досягненню економічного та соціального ефекту. Авторами визначено актуальні завдання з реалізації державної політики розвитку внутрішнього ринку споживчих товарів та наведено недоліки заходів державного регулювання у сфері виробництва та обігу продовольчих товарів, які мають ймовірність прояву у перспективі. Запропоновано більш широко застосовувати можливості публічно-приватного партнерства та залучати до вирішення продовольчих проблем аграрні підприємства та представників малого і середнього бізнесу. З урахуванням проблематики взаємодії між національним товаровиробником і великими торгівельними мережами авторами наведено приклади нормативного
врегулювання подібних проблем в країнах-членах Європейського Союзу та імплементації заходів, що впроваджуються країнами-членами ЄС задля виявлення та обмеження недобросовісних торгівельних практик. Підкреслено, що захист та заходи підтримки національних товаровиробників є важливим складником державної політики та предметом уваги уряду кожної країни та мати системний характер. Також, авторами запропоновано напрями удосконалення національного законодавства й врегулювання на державному рівні проблем захисту національного товаровиробника продовольчих товарів та посилення його конкурентоздатності на європейському ринку. Запропоновано шляхи удосконалення державної політики щодо підтримки товаровиробників та національного продукту на засадах публічно-приватного партнерства з урахуванням євроінтеграційних намірів України. Одним з кроків до розв’язання назрілих проблем може розглядатись затвердження Стратегії
продовольчої безпеки України на період до 2027 року та Операційного плану заходів з реалізації Стратегії.
