Abstract:
У статті проведено узагальнення особливостей державної міграційної політики в умовах війни, коли країна в цілому й аграрний сектор, зокрема, втрачає матеріальні й людські ресурси. Зазначено, що перед владними стоїть важливе завдання –
сформувати лояльну міграційну політику спрямовану на збереження людського капіталу задля розвитку аграрного сектору України в умовах війни та швидкого його відновлення у повоєнний період.
Метою статті є узагальнення особливостей міграційної політики як інструменту ресурсного забезпечення повоєнного відновлення і розвитку аграрного сектору України.
У ході дослідження визначено теоретичний зміст категорії «державна міграційна політика в сучасній Україні» як сукупність заходів, норм, правил і стратегій, розроблених і впроваджених державою для регулювання міграційних процесів
з метою посилення спроможності територіальних громад і України в цілому до відновлення і розвитку.
Авторами узагальнено особливості державної міграційної політики, які склались в умовах війни. Ці особливості визначають міграційну політику як інструмент ресурсного забезпечення повоєнного відновлення і розвитку аграрного сектору
України. Серед них найбільш важливими є такі:
– наявність суб’єкт-об’єктної дуалістичності міграційної політики, яка дозволяє розглядати її одночасно і як фактор впливу на динаміку демографічних показників, і як інструмент формування ресурсного забезпечення повоєнного відновлення
і розвитку аграрного сектору і економіки України в цілому;
– необхідність дотримання балансу заходів державної міграційної політики між добровільністю і примусом щодо реалізації процесу міграції. З одного боку, для забезпечення більшої безпеки, загострюється необхідність посилення організації міграції з боку влади, нехтуванням особистих вподобань громадян заради зменшення стихійного характеру міграції, а з другого боку виникає нагальна потреба формування заходів заохочення до повернення українців в Україну для відновлення
людського капіталу і забезпечення відновлення економічного зростання, що неможливо без посилення відкритості і демократичності;
– необхідність запровадження інструментів реалізації міграційної політики, які б надали поштовху для ресурсного забезпечення аграрного сектору й інших галузей економіки, певною мірою, компенсувати прямі втрати від міграції та уможливили мінімізацію негативних ризиків, які створює еміграція, трансформувавши її вплив на створення середовища можливостей.
