Abstract:
У статті здійснено класифікацію форм зовнішнього вираження чинного митного права Європейського Союзу. Стверджується, що серед усіх наявних форм митного права Європейського Союзу первинне місце належить його установчим угодам, зокрема Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу. Водночас у повсякденному правовому регулюванні митних відносин у межах митної території Європейського Союзу основне місце належить актам, що ухвалюються установами Європейського Союзу. З огляду на це приділено увагу положенням: чинного Митного кодексу Європейського Союзу, затвердженого Реґламентом № 952/2013 Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Європейського Союзу; Спільного митного тарифу, застосування якого здійснюється відповідно до
Реґламенту Ради Європейського Економічного Співтовариства № 2658/87 від 23 липня 1987 року щодо тарифної і статистичної номенклатури і спільного митного тарифу; Реґламенту Ради Європейського Союзу № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, що встановлює систему Співтовариства для звільнення від сплати мит. Міжнародні угоди Європейського Союзу, що містять положення в галузі митного права, класифіковано за такими видами: угоди між державами – членами Європейського Союзу; багатосторонні міжнародні угоди, учасником яких є Європейський Союз та його держави-члени; угоди Європейського Союзу та його дер-
жав-членів із третіми державами або міжнародними організаціями. Проаналізовано статті Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, присвячені упорядкуванню відносин у сфері митного регулювання. Визначено роль національного митного права держав – членів Європейського Союзу та судової практики у формуванні, дії та розвитку митного права Європейського Союзу.
