Abstract:
Метою роботи є винесені для наукового обговорення авторського підходу щодо трактування форми закріплення обов’язку повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків у праві України, а також щодо визначення способів його виконання. Методика. Обрана методика забезпечила досягнення визначеної мети дослідження. Задля цього використовувалися наступні методи наукового пізнання: історико-правовий; системно-структурний; герменевтичний; порівняльно-правовий; аналізу; синтезу. Результати. За підсумками проведеного дослідження стверджується, що формою закріплення в праві України обов’язку повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків є законодавство (стаття 51 Конституції України та стаття 172 Сімейного кодексу України), а не мораль. Науковцям рекомендовано припинити протиставляти право та мораль, які згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004,співвідносяться між собою як ціле та частина. Способами виконання обов’язку повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків є добровільне виконання обов’язку або примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку, яке може здійснюватися шляхом стягнення за рішенням суду коштів на покриття витрат, пов’язаних із наданням такого піклування. Наукова новизна. В статті обґрунтовано авторський підхід щодо трактування форми закріплення обов’язку повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків у праві України, а також щодо визначення способів його виконання. Проаналізовано практику судових органів України та узагальнено можливі форми безпосереднього виконання повнолітніми дітьми обов’язку піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Практична значимість. Викладені у статті положення можуть бути використанні у науково-дослідній роботі, правозастосовній діяльності та у навчальному процесі.
