Abstract:
Статтю присвячено проблематиці відшкодування витрат на правничу допомогу при оскарженні рішень податкового органу в адміністративному судочинстві України. У статті висвітлюється перелік документів, який має бути
наданий адміністративному суду на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, та особливості їх оформлення з урахуванням вимог, які до них висуваються законодавством України.
У науковій статті аналізуються сучасний стан правового регулювання сукупності документів, які підтверджують повноваження адвоката, коло його завдань, підтвердження розміру та обґрунтованості гонорару адвоката в процесі здійснення ним представництва в межах адміністративного судочинства. Проаналізована судова практика, яка
визначає особливості підтвердження платниками податків витрат на адвоката в адміністративному судочинстві.
У статті розглядаються питання щодо строків, протягом яких сторона має право заявити про свої вимоги на
відшкодування понесених нею судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, включаючи винесення
додаткового рішення. Окрема увага звернута в статті на особливості заявлення вимог про відшкодування судових
витрат у суді касаційної інстанції у випадках, коли касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом
першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових дебатів.
У статті підкреслюється важливість відшкодування платнику податків його витрат на правничу допомогу
за рахунок бюджетних асигнувань у спорах із податкових правовідносин, що ставить сторони – платника податків
та податковий орган – у рівні умови та відповідає таким основним засадам (принципам) адміністративного судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відшкодування судових витрат фізичних
та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, що передбачені статтею 2 Кодексу адміністративного
судочинства України (надалі – КАС України).