Abstract:
Статтю присвячено розкриттю організаційно-правових засад взаємодії Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України з іншими правоохоронними органами України.
Відзначено, що взаємодія Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції
України з іншими правоохоронними органами країни є ключовим аспектом у забезпеченні ефективного розслідування
транснаціональних злочинів, обміну інформацією та виконанні міжнародних зобов’язань України у сфері правопорядку.
Визначено, що Національне центральне бюро Інтерполу в Україні з одного боку входить до структури Національної поліції, виконуючи організаційну та координаційну роль у взаємодії правоохоронних та інших державних органів
України як з Інтерполом, так і з компетентними органами інших держав у сфері боротьби із злочинністю, що має
транснаціональний характер або виходить за межі країни, а з іншого – є елементом міжнародної системи Інтерполу. Тобто взаємодія Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з іншими суб’єктами правоохоронної
сфери має декілька рівнів – 1) на національному рівні взаємодія здійснюється з правоохоронними та іншими державними органами України, 2) на міжнародному рівні – з постійно діючими підрозділами Інтерполу та Національними
центральними бюро інших держав-членів Інтерполу. Акцентовано увагу, що Національне центральне бюро Інтерполу
в Україні виступає одночасно суб’єктом організації та координації взаємодії та суб’єктом безпосередньої взаємодії як
на національному, так і на міжнародному рівнях.
Взаємодія Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України з іншими
правоохоронними органами України включає: 1) обмін інформацією – Департамент виступає в якості організаційно-координаційного хабу для обміну критичною інформацією між національними правоохоронними органами та міжнародними партнерами, що дозволяє оперативно реагувати на злочинні загрози та координувати спільні дії; 2) проведення
спільних операцій – Департамент координує спільні міжнародні та національні операції, залучаючи різні правоохоронні
органи для боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, нелегальною міграцією та іншими видами транснаціональних злочинів; 3) підготовку та навчання – Департамент організовує навчальні заходи та тренінги для співробітників різних правоохоронних органів з метою підвищення кваліфікації з питань міжнародного правопорядку та сучасних
методик розслідування; 4) нормативно-правову підтримку – Департамент виступає як консультативний орган у сфері
розробки та удосконалення законодавства, що стосується міжнародного поліцейського співробітництва та транснаціональної злочинності; 5) реагування на кризові/надзвичайні ситуації, такі як терористичні акти або міжнародні
конфлікти – Департамент забезпечує координацію зусиль різних правоохоронних органів для ефективного та оперативного реагування.
