Abstract:
У статті охарактеризовано контрольні та сервісні процедури, що здійснюються у морських портах світу
та України. Зосереджено увагу на особливостях здійснення PSC як одного з найбільш характерних і специфічних саме для
морського транспорту видів портового контролю. Ґрунтуючись на опрацюванні вітчизняних та зарубіжних досліджень
у сфері публічного адміністрування морської та портової діяльності, аналізі специфіки контрольних повноважень інспекцій держави порту, а також сервісних механізмів у морських портах надано їх організаційно-правову характеристику,
актуалізовано значення та визначено шляхи впровадження принципів «доброго урядування» у систему управління портовою галуззю та портові процедури в Україні. Підкреслено, що на підставі опрацювання світового досвіду здійснення
PSC його процедури постійно модернізуються та вдосконалюються для досягнення кращих практик, протоколів роботи
та вироблення керівних рекомендацій IMO. Звернено увагу на недоліки процедур PSC у морських портах України та запропоновано напрямки їх удосконалення. Відзначено, що подолання проблеми субстандартного судноплавства є сферою відповідальності багатьох залучених суб’єктів: судновласників, держав прапорів, класифікаційних товариств тощо. Саме
розуміння необхідності колективної роботи та комплексного підходу для досягнення головної мети – забезпечення безпеки
мореплавства – є провідним для галузі. Проаналізовано та класифіковано публічні послуги, доступні у морських портах
України, у залежності від суб’єкта надання, характеру та особливостей формування цінової політики. Окремою категорією послуг (сервісів), які реалізуються у морських портах визнано ті, що пов’язані з виконанням зобов’язань за міжнародними договорами України. Охарактеризовано стан нормативного впровадження принципів «доброго урядування»
у публічне адміністрування та сервісні механізми морських портів. Зауважено, що у цілому ці принципи дотримано у діючому законодавстві через закріплення відповідних керівних правил (стандартів) здійснення портової діяльності та управління нею. Необхідним залишається їх реальне впровадження та наслідування у повсякденній роботі усіма керуючими
суб’єктами, що мають відповідні повноваження, можуть чинити вплив на порядок реалізації нормативних приписів.
