Аннотации:
Статтю присвячено проблемі формування раціонального термінологічного апарату, яка має не лише галузеве чи
підгалузеве значення. Так, використання понять в режимі окремої галузі чи підгалузі передбачає застосування термінології двох типів. З одного боку, йдеться про поняття, які мають узагальнююче значення, виходять за межі предмету
даної сукупності правових норм. З іншого боку, системний підхід щодо формування предметного глосарію має включати і вузько спеціалізовані, змістовні поняття, які відображають предмет впливу саме цієї сукупності правових норм.
Висвітлено, що в окремих фінансово-правових інститутах в 90-х – початку 2000-х роках були приклади, де
подібна проблема вирішувалась досить фахово. Йдеться перш за все про Декрет Кабінету Міністрів «Про систему
валютного регулювання і валютного контролю». Підхід в побудові глосарію бюджетних понять в законодавстві, яке
регулює обіг публічних коштів, є одним із найбільш вдалих. У статті означено, що принципово якісний етап формування бюджетного глосарію відбувся з прийняттям Бюджетного кодексу України в 2001 році. В цьому акті з’являється ст. 2 «Визначення основних термінів». Слушним виявився підхід розробників проекту цього кодифікованого акту
відповідно до якого побудова цієї статті мала відбуватись при додержанні декількох умов: а) сюди мали б бути включені поняття, які мають узагальнююче значення і стосуються всіх бюджетних відносин в цілому (бюджет, бюджетне
зобов’язання, бюджетний процес і т.д.); б) в систему основних термінів мали включатися положення, які стосуються
декількох розділів кодексу (доходи бюджетів, видатки бюджетів, бюджетний процес і т.д.); в) система цих понять
мала носити виключно бюджетно-правову природу.
Висвітлено питання, що лише з прийняттям Податкового кодексу України подібний аспект податкового регулювання набув певного упорядкування. На сьогодні, ст. 14 Податкового кодексу України є однією з найпроблемніших
в Податковому кодексі України, однією з найсуперечливих. Проаналізовано поняття, які характеризують виключно
податково-правову природу регулювання, тож доцільно звернути увагу на те, що структуризація категорій цього типу
передбачає традиційну класифікацію засобів податкового регулювання, де йдеться про:
а) матеріальні законодавчі приписи. В якості прикладу можна послатися на визначення окремих податків.
Матеріальні приписи податкового законодавства, які віднесені до глосарію податкових термінів включають також
і відповідні конструкції, через які оцінюється, або фіксується поведінка платника.
б) процедурні законодавчі приписи, які входять до глосарію податкового законодавства визначають як загальні
підходи до процедурного регулювання податкових відносини в цілому, так і їх окремі особливості. Закріплюється
загальне бачення характеру процедурного регулювання відносин оподаткування. Більш вузький, деталізований характер має визначення оскарження рішень контролюючих органів. Через цю конструкцію визначено загальне бачення процедури апеляційного адміністративного оскарження
