Abstract:
У статті, в тому числі і в історичній площині, аналізується поняття систематичності у кримінальному праві
України. Зазначається, що під нею традиційно розуміють вчинення певних юридично тотожних чи однорідних дій,
щонайменш, три рази протягом нетривалого часу. Доводиться, що характер дій, які утворюють систематичність
є неоднаковим, що, у свою чергу, обумовлює необхідність її класифікації на види. Виокремлюється такий різновид систематичності, як вчинення трьох або більше юридично тотожних кримінально караних діянь, яка може виконувати
або функцію кваліфікуючої ознаки в статтях Особливої частини, або функцію обтяжуючої обставини при призначенні
покарання. Оскільки чинний КК України її не передбачає, аргументується необхідність повернення до нього цього виду
систематичності. Іншим видом систематичності визнається багаторазове (три та більше) вчинення тотожних
чи однорідних дій, які пов’язані єдиною спрямованістю та становлять собою єдину лінію поведінки. Доводиться, що
така систематичність може виконувати функцію способу вчинення відповідного кримінального правопорушення чи
функцію обов’язкової ознаки того чи іншого складу, зокрема функцію зовнішнього провокуючого фактору, яким є поведінка потерпілої особи. Наводяться додаткові аргументи на користь визнання способу самостійною ознакою об’єктивної сторони складу злочину або кримінального проступку. Виокремлюється систематичність адміністративних
правопорушень у кримінальному праві. Наголошується на тому, що така систематичність може використовуватися
для характеристики негативної пост кримінальної поведінки винного при його звільненні від відбування покарання,
а також позиціонуватися як окремий спосіб вчинення кримінального правопорушення. Обґрунтовується висновок, що
систематичність адміністративних правопорушень ні за яких обставин, не може використовуватися при визначенні
сутності кримінального противних діянь.
