Аннотации:
Аргументовано, що витоки правил, що становлять загальні положення судового розгляду кримінального провадження, сягають XVI ст. – періоду дії на теренах сучасної України статутів Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського (Литовських статутів).
Зазначено, що Розділ 6 «Про суддів» Литовського статуту редакції 1529 р. містив положення, що регламентували наслідки неприбуття до суду ініціатора процесу (артикул 13) та визначали заходи до порушників порядку судового засідання (артикули 17, 18). Такі положення одержали розвиток у розділі 4 «Про суддів та про суди» Литовського статуту редакції 1566 р. Зокрема, у зазначеному розділі цієї пам’ятки права з’явилося три артикули (12, 13,
14), присвячені наслідкам неприбуття в судове засідання. Зберігши попередні правила, Литовський статут редакції
1588 р. (артикул 7 розділу 4 «Про суди та про суддів») поширив захист від порушення порядку судового засіданні ще
й на підсудка та писаря.
Доведено, що правила, які наповнюють систему загальних положень судового розгляду, містилися й у Кодексі
Гетьманщини – Правах, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. Норми, що стосувалися аналізованого інституту кримінального процесуального права, були викладені у главі 7 «Про суди, суддів та інших персон, належних до
суду, та про зміст правового порядку в судових справах». Привертає увагу назва розділу, з якої випливає, що у ньому,
серед іншого, об’єднані приписи, що стосуються упорядкування судового процесу. У п. 4 артикулу 3 зазначеної глави
Прав, за якими судиться малоросійський народ, встановлені наслідки неприбуття до суду у вигляді штрафу, на зразок
Литовських статутів, а також приводу. Ще одне правило, яке має приналежність до сучасних загальних положень
судового розгляду, одержало закріплення у п. 3 артикулу 4. Цей пункт приписував здійснювати правосуддя лише у відповідному місці.
Зазначено, що наступним етапом розвитку інституту загальних положень судового розгляду на українських
землях є його регламентація у Статуті кримінального судочинства Російської імперії 1864 р. Правила, що становлять
загальні положення судового розгляду, були викладені у трьох главах цієї пам’ятки права – главі 3 «Про склад присутніх
у судовому засіданні», главі 4 «Про керівництво ходом справи в судовому засіданні» та главі 5 «Про умови провадження
справ в судовому засіданні».
Констатовано, що ще одним джерелом кримінального процесуального права, яке діяло на теренах сучасної України (її західноукраїнських земель), був КПК Австро-Угорщини 1873 р. У цьому кодифікованому акті були регламентовані
такі загальні положення судового розгляду як головуючий у судовому засіданні, обов’язки присутніх у залі судового засідання, заходи до порушників порядку судового засідання, а також об’єднання матеріалів кримінальних проваджень.
Встановлено, що пам’яткою кримінального процесуального права, яка діяла на частині західноукраїнських
земель (Галичини) після розпаду Австро-Угорської монархії у 1918 р., був КПК Польщі (Другої Речі Посполитої) 1928 р.,
Загальні положення судового розгляду були викладені у розділі ІІ «Загальний порядок судового розгляду» та розділі ІІІ
«Початок судового розгляду» Книги VII «Провадження в суді першої інстанції».
