Аннотации:
Статтю присвячено дослідженню міжнародного досвіду та практики ЄСПЛ щодо захисту порушених прав людини
у контексті захисту персональних даних. Здійснено аналіз ключових міжнародних нормативно-правових актів, які регламентують діяльність у даному напрямі. Констатовано, що вони спрямовані на гарантування як стабільності правовідносин шляхом
забезпечення надійного балансу між правом людини на конфіденційність особистого життя, так і суспільними інтересами
в інформаційній сфері. З’ясовано, що на сьогодні на міжнародному рівні досягнуто певної узгодженості щодо основоположних принципів та стандартів захисту інформації і відповідних основних процесуальних гарантій, які необхідно включити до
національних законодавств. Проаналізовано ст. 52 Хартії Європейського Союзу про основоположні права щодо обмежень
у частині щодо забезпечення гарантованих прав і свобод, а також основні міжнародні принципи та стандарти у контексті
забезпечення права на захист інформації. Розглянуто рішення Європейського суду з прав людини у справах «Volker und Markus
Schecke GbR та Хартмут Ейферт проти землі Гессен», «Заїченко проти України» (№2), «Ельсхольц проти Німеччини», «Кемпбелл проти Сполученого Королівства», «Леандер проти Швеції», «І проти Фінляндії» та рішення Європейського Суду «Гугл
проти Маріо Костехі Гонсалеса». Проаналізовано Рекомендації Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо
забезпечення захисту персональних даних під час укладення Україною міжнародних договорів, які передбачають транскордонний обмін даними. Теоретично обґрунтовано необхідність: удосконалення вітчизняного законодавства у частині, що стосується транскордонного обміну даними; доопрацювання окремих норм Закону України «Про державну реєстрацію геномної
інформації людини» щодо дотримання права на захист інформації. Зроблено висновок, що практика ЄСПЛ у даному напрямі
йде шляхом пріоритетності права на захист інформації над потенційним інтересом суб’єкта господарювання, котрому
така інформація потрібна з метою надання послуг, що свідчить про доцільність врахування практики ЄСПЛ для закріплення її в нормативній площині України.
