Abstract:
У статті досліджуються питання захисту іноземних громадян та осіб без громадянства, які його шукають на
території України, шляхом визнання біженцем, особою, яка потребує додаткового захисту або особою, яка потребує
тимчасового захисту. Зазначається, що надання захисту відбувається не автоматично, а шляхом визнання, тобто
надання особі певного правового статусу з дотриманням певної передбаченої законом процедури, під час якої уповноважені органи державної влади за заявою особи – шукача захисту з’ясовують факти та обставини, що відповідають
передбаченим законом підставам для визнання за такою особою того чи іншого правового статусу.
Стверджується, що під час розгляду заяви особи, уповноважений орган державної влади не вправі вірити заявнику на слово та не може задовольнити його заяву лише тому, що вважає його чесною та порядною людиною, рівно як
не може й відмовити йому у задоволенні заяви на тій підставі, що моральні якості заявника не заслуговують на довіру.
Уповноважений орган повинен прийняти лише ті твердження заявника, які визнає істинними.
Дано авторське визначення поняття «доказування у справах про надання статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту», яке запропоновано розміти як врегульовану законодавством діяльність
заявника, уповноваженого органу та інших учасників справи, спрямовану на з’ясування кола фактів та обставин, що
утворюють визначені законом підстави для визнання за заявником статусу біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, або відмови у визнанні за нею такого статусу.
Звернуто увагу на те, що факти та обставини утворюють умови для отримання статусу біженця або особи,
яка потребує додаткового захисту, які заявник має довести уповноваженому державному органу, з однієї сторони,
обставини, що передбачені статтею 6 Закону, які виключають можливість надання особі статусу біженця чи особи,
яка потребує додаткового або тимчасового захисту, а також факти зловживань з боку заявника у попередні періоди,
які має з’ясувати уповноважений держаний орган, з іншої сторони, становлять предмет з’ясування (дослідження)
у справах про визнання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту.
