Abstract:
Статтю присвячено дослідженню перспектив використання поліграфа у галузі безпеки в умовах війни, з точки
зору адміністративного права. У процесі дослідження основну увагу акцентовано на особливостях застосування поліграфа, як дієвого інструменту перевірки чесності особи. Враховано не лише основні переваги й недоліки даного методу
перевірки добропорядності особи та достовірності інформації, але й теоретичні напрацювання вітчизняних дослідників поліграфа і його застосування.
Акцентовано увагу на тому, що протягом тисячолітньої історії війн, людство невпинно вдосконалювало мистецтво пошуку інформації та перевірки її на достовірність. Вся історія розвідувальної та контррозвідувальної діяльності базується саме на цьому. З часом було на практиці доведено недоречність застосування тортур при допитах
та інших засобів впливу. Оскільки такі засоби часто дають не лише недостовірні, але й завідомо хибні дані.
Зазначено, що застосування поліграфа, як технології психофізіологічного дослідження у галузі безпеки, вимагає
не лише внесення змін та доповнень до чинного законодавства, але й зміни самих підходів до культури застосування
цього інструменту в Україні. Наголошено на тому, що без розробки адекватної інфраструктури та встановлення
детальних процедур для проведення перевірок, а також захисту особистих і професійних прав поліграфологів, такі ініціативи можуть не тільки не принести бажаних результатів, але й завдати шкоди національній безпеці та підірвати
довіру до поліграфа як інструменту в різних сферах застосування.
Подальшої уваги заслуговує питання узгодження поліграфологічних перевірок з іншими методами перевірки чесності осіб, які претендують на посади, важливі для національної безпеки України
